"Люди громади"!
"Люди громади"!
В селі Андріївка проживає поетеса ГОЛОВКО Валентина Василівна, яка на протязі багатьох років збагачує та надихає громаду своїми словами та талантом.
Народилась Валентина Василівна в 1957 році у с. Андріївка. Згодом, маленька дівчинка, потрапила до страшної аварії та отримала інвалідність. Після довгого лікування повернулася до с. Андріївка та пішла до школи. Звичайно, аварія залишила сліди на все життя, але не думати про це Валентині Василівні допомагає поезія, якою вона захоплюється з того часу як навчилася писати. Вона пише про головне, про те, що хвилює кожну людину: про радість і горе, біль і розчарування, про красу навколишнього світу і відносини між людьми.
Валентина Василівна висловлює емоції, враження та думки через свої твори, вносячи важливий внесок у культурне життя та самовираження громади.
На рахунку поетеси декілька виданих збірок віршів, одна з яких має назву “Подих осені”
Її вірші наповнені природною чистотою, людською мудрістю та співчуттям, спонукаючи нас любити навколишній світ, бути добрими й берегти ті надбання, які ми отримали від наших предків, а ще пам'ятати своїх батьків, шанувати рідний край та людей, що живуть в ньому.
Валентина Василівна - мама, поет, вчитель!
Вона вивчає французьку мову, не дивлячись на вік та вади здоров'я. Тримається оптимістично дуже доброзичлива та світла людина.
Ансамблю “Вечорниці” села Андріївка
Андріївський хор-він співучий, народний.
Його голоси, як дзвіночки дзвенять...
Співають жіночки, завзято і вільно.
У їх голосах-мов джерельна вода.
Це душі людські, їх вона омиває,
Тому і дзвенять у жінок голоси.
Андріївку рідну вони прославляють:
Ану, розтягайте гармоні баси!
Співайте, жіночки! Дзвеніть, голосочки!
Веселі струмочки, збігайте в ріку.
Послухайте, люди, цю пісню крилату.
Буває й таке на людському віку!
Вірш із антології “На поетичній хвилі степовій...”
