Рубрика "Люди громади"!
Рубрика "Люди громади"! 94 роки для світу, країни чи навіть населеного пункту це іскра у просторі часі та всесвіті, а для людини – практично вічність!
Кожен рік – нова сторінка книги життя яка написана долею.
Жуковській Ніні Олександрівні, мешканці села Шахтарське, у цьому році виповнюється 94 роки. Попри всі труднощі та негаразди, вона залишається усміхненою та життєрадісною.
Народилася Ніна Олександрівна – 5 жовтня 1930 року в селі Безки республіка Польща. Отримала 6 класів освіти, але закінчити школу, як мріялося, так і не вдалося.
У 1946 році, як біженці, разом з родиною були вивезені до України, а саме с. Зачатіївка станція Розівка, де проживали два роки.
У 1948 році, з метою повернення додому, виїхали у місто Рівне, але повернутися до рідного краю так і не вдалося. Оселилася у місті Рівне, вийшла заміж, народила доньку та двох синів.
У 1962 році Ніна Олександрівна, разом з родиною, приїхала до с. Шахтарське. Працювала у радгоспі «Шахтар» багато років на трудовій ниві вірою і правдою.
Нібито життя почало налагоджуватися – гарна родина, затишна домівка, улюблена робота але доля готувала Ніні Олександрівні нові життєві випробування. Вона зазнала біль втрати – у автокатастрофі загинув чоловік, годувальник родини. Всі тяготи життя лягли на її тендітні плечі – виховання дітей, робота по домогосподарству тощо.
Не встигла Ніна Олександрівна оправитися від горя та втрати чоловіка, як в автокатастрофі гине молодший син, але випробування долею не скінчилися, вбита горем мати втрачає середнього сина, який загинув на будівництві.
Зараз Ніна Олександрівна живе з донькою. Навіть з втратою зору, в цей нелегкий для всіх час, вона намагається підтримати та підбадьорити своїх близьких та знайомих.
Здається, після цих тяжких подій та випробувань, людина не витримає, зламається, стане замкнутою, але Ніна Олександрівна залишається доброю, щирою, чуйною та мудрою жінкою.
