Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025» у номінації «На варті життя» Едуард Ревін
Учасник обласного конкурсу «Молода людина року – 2025»
у номінації «На варті життя» Едуард Ревін
Мене звати Едуард Ревін. Народився у мальовничому місті Бахмут, що на Донеччині. З 1994 року разом з родиною проживав у селищі Урожайне Великоновосілківської громади. Наше селище завжди було і залишається для мене найріднішим куточком на землі — місцем сили, дитячих мрій та теплих спогадів.
Моя родина складалася з мами, молодшого брата, бабусі й дідуся. Оскільки я зростав і виховувався без батька, з дитинства звик бути відповідальним, підтримувати і захищати найдорожчих для мене людей.
Моя мама працювала старшою медсестрою в районній лікарні — щодня поверталася додому стомленою, але з теплом в очах. Я допомагав у господарстві та доглядав за молодшим братом, відчуваючи себе надійною опорою для всієї родини.
Навчався у Старомайорській загальноосвітній школі. Хоч і не мав особливої жаги до навчання, саме вчителі цієї школи прищепили мені любов до рідного краю, до української землі, до Батьківщини.
У 2010 році вступив до Макіївського медичного училища на спеціальність «Лікувальна справа», де здобув професійну кваліфікацію — фельдшер. Роки навчання промайнули швидко, залишивши по собі не лише знання, а й цінний досвід. Після завершення навчання працював у лікарні, де набув основних професійних навичок, які згодом дуже допомогли в житті, роботі та службі.
Маючи вже неабиякий досвід роботи, вирішив переїхати до Харкова та влаштувався за фахом до приватної медичної лабораторії.
На початку повномасштабної збройної агресії моя родина опинилася в окупації, залишаючись у рідному селі Урожайне. Побачивши на власні очі весь жах і горе, які принесли з собою окупанти, ми були змушені покинути рідний дім. Нині наше селище повністю зруйноване та непридатне для життя.
У січні 2023 року я приєднався до лав Збройних Сил України. Відтоді й донині виконую свій громадянський обов’язок на посаді бойового медика — щодня рятуючи життя військових і цивільного населення, зберігаючи вірність присязі та любов до України.
Робота бойового медика — це велика відповідальність, щоденний виклик, і внутрішній вибір залишатися людиною навіть на передовій. Уміння швидко приймати рішення, бути витривалим і спокійним — усе це вже стало невід’ємною частиною мого життя.
Не жалкую про свій вибір і безмежно вдячний своїй родині за любов, підтримку і віру в мене, навіть у найважчі моменти.
За інформацією управління сім’ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання облдержадміністрації
