Розпочато онлайн-проєкт «Земля, що прийняла: історії національних спільнот Донеччини»
Розпочато онлайн-проєкт «Земля, що прийняла: історії національних спільнот Донеччини», покликаний зберегти живу пам’ять про людей, які, попри втрати й переселення, зуміли знайти новий дім на донбаській землі. Це історії сили, вдячності й любові до праці — про тих, хто своїми руками і серцем творив мирне життя на сході України.
Однією з таких історій стала розповідь «Сила коріння: історія родини Біналієвих».
У кожного народу є своя пісня про дім. Для турків-месхетинців вона звучить крізь покоління — про землю, яку довелося залишити, і про нову, яку прийняли з любов’ю.
У 1990 році Махмуд Валієвич та Холіса Зохідінівна Біналієви, як і сотні інших турків-месхетинців, були змушені покинути рідні краї. Їхній шлях привів до Донеччини — у села Улакли та Костянтинопіль Великоновосілківської громади. Тут вони знайшли другу батьківщину.
На новій землі вони не просто жили — вони творили. Зі щирою працею та глибокою повагою до природи перетворили степ на квітучий сад. Кожна грядка, кожен кущ — як молитва за мирне завтра. В їхньому дворі завжди пахло свіжим лавашем, а гостинність була не просто традицією — вона була стилем життя. Бо, як кажуть турки-месхетинці: «Той, хто пригостився хлібом під твоїм дахом — вже не ворог».
У весняні дні жінки пророщували зерно для сумаляку — священної страви, що готується цілу добу. Це не просто їжа, а символ родючості, терпіння і жіночої сили. А на свята готували пахлаву, самсу, солодкі пальчики — страви, що об’єднують родину за одним столом.
Та навіть найміцніше коріння може здригнутися від бурі. Війна, що прийшла на Донеччину, зруйнувала їхній дім, сад, спокій. Родина Біналієвих вдруге була змушена залишити все, що створювала роками. Але їхню силу духу не зламати. Вони знову, з нуля, будують життя на новому місці.
У місті Кобеляки на Полтавщині вони знову взялися за землю. Знову садять, знову будують. Бо їхня сила — у корінні, яке не вирвати. У любові до праці, до родини, до життя.
Дякуємо родині Біналієвих за цей потужний приклад. Це не просто історія переселення. Це історія незламності. Історія, яка надихає.
Ваша історія може стати наступною!
Проєкт «Земля, що прийняла» відкритий до нових розповідей. Ми прагнемо розповідати історії родин греків, турків-месхетинців та інших національних спільнот, які знайшли свою другу домівку на Донеччині. Їхній досвід — це частина великої історії України, яку варто зберегти й передати далі. Напишіть нам: tatakhromiy@gmail.com.
Авторки та координаторки проєкту:
- Хромій-Матросова Тетяна Іванівна — в.о. директора КЗ «Великоновосілківський СБК» Великоновосілківської селищної ради
- Шаповалова Людмила Анатоліївна — староста Костянтинопільського старостинського округу Великоновосілківської селищної ради
