21 березня у світі відзначають Всесвітній день поезії
21 березня у світі відзначають Всесвітній день поезії - день, присвячений силі слова, що здатне надихати, зберігати пам’ять і підтримувати людей навіть у найважчі часи. Для України сьогодні цей день має особливе звучання, адже поезія стала не лише мистецтвом, а й голосом війни, болю і боротьби.
Донеччина - край, який нині асоціюється передусім з фронтом, руйнуваннями та обороною України. Та водночас це земля, що подарувала українській культурі чимало поетів. Серед них – Володимир Сосюра, Іван Дзюба, Олекса Тихий, Оксана Стоміна, Ірен Роздобудько та інші.
Сучасна війна народжує нову хвилю поезії - фронтової, чесної й гранично відвертої. Її пишуть люди, які щодня дивляться війні в очі: військові, медики, волонтери, журналісти. Вони створюють поетичні документи епохи, де кожен рядок написаний між боями і втратами: Богдан Назаренко, Павло Вишебаба, Сергій Горбатенко, Валерій Пузік, Дмитро Лазуткін, Валерія Суботіна (Нава) та багато інших.
Водночас війна забрала життя багатьох українських митців. Кожне таке ім’я - це втрачені можливості для культури, ненаписані твори і голоси, які могли б ще довго звучати в літературі.
Серед них:
▪️Максим Кривцов (1990–2024) - поет і воїн, автор збірки «Вірші з бійниці».
▪️Ілля Чернілевський (1991–2022) - поет і музикант, військовослужбовець ЗСУ.
▪️Артем Довгополий (1994–2022) - поет.
▪️Борис Гуменюк - поет і прозаїк, боєць добровольчого батальйону «ОУН», зниклий безвісти у 2022 році.
▪️Вікторія Амеліна (1986–2023) - письменниця і громадська діячка, загинула внаслідок російського ракетного удару.
▪️Володимир Вакуленко (1972–2022) - дитячий письменник і поет, убитий під час окупації Харківщини.
Це лише частина тих, кого втратила українська культура. Однак їхні твори залишаються з нами - у книгах, цитатах і пам’яті читачів. Поетичне слово й далі підтримує українців, допомагає осмислювати пережите і зберігати пам’ять про події нашого часу.
У День поезії варто згадати тих, кого забрала війна, і підтримати тих, хто продовжує писати. Читайте їхні твори, поширюйте їхні слова, пам’ятайте їхні імена. Світла пам’ять загиблим і надія на те, що цей сумний список більше ніколи не зростатиме.
